Резолюція Всеукраїнського круглого столу Психолого-педагогічне забезпечення соціальної мобільності сучасної молоді: реалії та перспективи

Деталі

Батьківська категорія: Події

Опубліковано: Середа, 21 березня 2012, 13:59

Перегляди: 4729

Резолюція

Всеукраїнського круглого столу

Психолого-педагогічне забезпечення

 соціальної мобільності сучасної молоді:

реалії та перспективи

14 березня 2012 року

Мета Всеукраїнського круглого столу: привернути увагу науковців, експертів, фахівців соціальної педагогіки та соціальної роботи до необхідності популяризувати сучасні наукові напрацювання у сфері молодіжної політики, соціальної мобільності молоді, соціального партнерства та соціальної відповідальності українського суспільства за долю молодого покоління.

Учасниками круглого столу«Психолого-педагогічне забезпечення соціальної мобільності сучасної молоді: реалії та перспективи» у рамках даного наукового напрямку:

-                     розглянуто теоретико-методологічні й науково-методичні засади психолого-педагогічногозабезпечення соціальної мобільності сучасної молодів контексті стратегічного розвитку наукиУкраїні;

-                     виявлено, що основними механізмами регулювання соціальної мобільності молоді є: інституціональні; організаційні, особистісні. Принципами регулювання в рамках інституціональних механізмів є: принцип молодіжної орієнтації, наукової обґрунтованості, оптимальності, комплексності, конкретності, законності регулювання, вільного диспуту до інформації, урахування кадрового потенціалу;

-                     охарактеризовано прояви мобільності сучасної молоді в євроінтеграційному процесіна початку третього тисячоліття; представлено сутнісні характеристики особистісної мобільності різних груп молоді;

-                     окреслено інтеграційні процеси у сучасному освітньому просторі як передумовууспіху соціальної мобільності сучасної молодої людини;

-                     визначено педагогічні умови підготовкиконкурентоспроможних випускників вищих навчальних закладів у контексті забезпечення їх соціальної мобільності;

-                     виявлено, що існує особливий тип нестійкої соціальної мобільності випускників вищих навчальних закладів та молодих фахівців. Соціальна мобільність випускників вищих навчальних закладів визначена як процес, що містить три етапи: закінчення вищого навчального закладу, включення в процес трудових відносин, соціально-педагогічні переміщення в процеси трудових взаємовідносин протягом року по закінченню вищого навчального закладу;

-                     окреслено тенденції та перспективи активізаціїучасті молоді у формуванні державної молодіжної політики в Українів контексті забезпечення успіху їх соціальної мобільності;

-                     визначено наукові підходищодо створення належних умов для комплексного становлення системи науково-методичного та організаційного забезпеченнядержавної системи сприяння позитивній соціальніймобільності сучасної молоді;

-                     спрогнозовано соціально-педагогічні умови впливу засобів масової інформації на формування соціальної мобільності молоді.

Подані нижче висновки та пропозиції можна розглядати як своєрідне підгрунтя для координації і регулювання взаємодії наукової й педагогічної громадськості, державних і місцевих органів управління освітою з метою оптимізації процесу соціальної мобільності сучасної молоді в Україні.

Учасники круглого столу «Психолого-педагогічне забезпечення соціальної мобільності сучасної молоді: реалії та перспективи», заслухавши представників органів державної влади, експертів та спеціалістів з питань освітньої та молодіжної політики, обговоривши перспективи і шляхи формування висхідної соціальної мобільності молоді в Україні, дійшли наступних висновків:

1.                Сучасне українське суспільство характеризується як мінливесередовище«конфліктуючих реальностей».У такому суспільстві молодь досить часто перебуває в ситуації вибору, побудови своєї життєвої траєкторії, яка в інформаційному суспільстві є досить динамічною і може змінюватися в залежності від обставин та трансформаційних процесів як у соціумі, так у самій особистості. Ситуація вибору на життєвому шляху людини є тим ключовиммоментом, коли проявляється мобільність.

2.                Науковцям України, які здійснюють підготовку фахівців для соціальної та соціально-педагогічної сфери необхідно: розробити та обгрунтувати моделі формування соціальної мобільності молоді, виявити об’єктивні і суб’єктивні фактори висхідної та низхідної соціальної мобільності молоді; обгрунтувати механізми формування і регулювання соціальної мобільності молоді; розробити критерії оцінки ефективності механізмів регулювання в умовах трансформації українського суспільства.

3.                У сучасних умовах розвитку суспільства вища школа виступає одним із найвпливовіших факторів у формуванні в молодої людини навичок соціальної мобільності, умінь трансформувати набуті знання у сферу майбутньої професійної діяльності, оскільки саме соціальні педагоги та соціальні працівники покликані стати трансляторами соціально-позитивних зразків руху і поведінки для дітей та молоді.

4.                Сьогодні європейська інтеграція стала головним вектором стратегії розвитку України, і однозначно є визначальною для реалізації завдань соціальної мобільності української молоді. Саме тому необхідно активізувати інтерес молоді до євроінтеграційних процесів та здійсннення активної діяльності по реалізації соціально-виховних проектів, спрямованих на інформування і залучення населення до «розбудови Європи» в Україні. Залучення молоді до реалізації державної євроінтеграційної політики вивільнить чималий молодіжний потенціал та прискорить трансформаційні процеси в Україні.

5.                Нині розроблено та впроваджено різноманітні технології, соціокультурної, просвітницько-профілактичної, корекційної, охоронно-захисної роботи з молоддю. Разом з тим існує низка актуальних питань та суперечностей, які потребують розв'язання у найближчий час: недостатня увага приділяється вихованню в молоді поваги до закону і загальноприйнятих правил поведінки в суспільстві, організації дозвілля молоді, формуванню позитивного погляду на здоровий спосіб життя, навичок соціальної мобільності та соціальної активності. Це має спонукати соціальних педагогів та соціальних працівників України  до здійснення пошуку різних методів та форм сприяння, становлення індивідуальної та соціальної суб'єктності молоді, забезпечення необхідних умов для задоволення їх потреб, відтворення (реабілітації) їх соціально- психологічних можливостей шляхом вдосконалення технологій соціально- педагогічної роботи та надання широкого спектра різноманітних педагогічних, психологічних та інших видів послуг.

З огляду на означені підходи, ми вважаємо за доцільне пропонувати:

1. Сприяти формуванню нового соціального замовлення на особистість, що виховується в сім’ї, головною метою якої стало благополуччя дитини. Саме сім’я має нести відповідальність за формування якостей особистості, що забезпечували б подальшу ефективності її соціального розвитку та успішність соціальної мобільності. Перед державою постає завдання створення сприятливих соціальних умов для забезпечення функціонування таких родин, тому провідним напрямком політики сприяння позитивній соціальній мобільності молоді має бути напрямок державної сімейної політики.

2. Здійснення державної політики щодо сприяння посиленню висхідної соціальної мобільності молоді України необхідно проводити при активному партнерстві з молодіжними організаціями. Постала потреба залучати молодіжні організації до реалізації всіх напрямків соціальної молодіжної політики, ініціювати створення при Кабінеті Міністрів України громадської ради з питань активізації соціальної мобільності з виокремленим молодіжним сектором.

3. З метою оптимізації дії висхідних каналів соціальної мобільності молоді необхідно створити єдиний інформаційно-ресурсний портал, який би надавав інформацію про організації та об’єднання, які сприяють  розв’язанню найактуальніших для молоді проблем, висвітлював би їх діяльність та досягнення. Така веб-сторінка може допомогти у розв’язанні питання профілактики спадів у соціальних переміщеннях молоді та засвідчить наявність в Україні роботи щодо оптимізації соціальної мобільності молоді.

4. Реалiзацiя завдання підготовки молодих людей до можливих соціальних змін буде успішною за умoви ствoрення та впрoвадження нoвих змiстoвих мoделей як професійної дiяльнoстi, так і моделей підготовки сучасного фахівця соціальної сфери. Факторами впливу освітнього вузівського середовища на соціальну мобільність майбутнього фахівця мають стати: створення еталону суспільного життя у вищому навчальному закладі, активне піднесення ролі соціально-виховних впливів на формування особистості студента; забезпечення інноваційної спрямованості навчально-виховного процесу відповідно до сучасних умов розвитку суспільства; спрямованість навчально-виховного процесу на формування таких особистісних утворень, як самоствердження та самоефективність.

5. В Україні назріла ситуація, коли необхідно розгортати систему соціально-виховної роботи з молоддю таким чином, щоб вона сприяла формуванню потребив досягненніта отриманні унікальних, оригінальних результатів як у продукті діяльності, так і успособах вирішення конкретної проблеми. З метою створення ситуації успіху молодої людини варто використовувати як арсенал навчального процесу (творчі звіти, презентації, захист проектів),так і можливості соціально-виховної роботи (конкурси, творчі огляди, участь у волонтерському русі).

6. На державному рівні необхідна розробка стратегії формування позитивної соціальної мобільності молоді (за участю представників молодіжних студентських організацій) та забезпечення умов для втілення цієї стратегії в практику. Для цього необхідно: забезпечити вищі навчальні закладиУкраїни висококваліфікованими спеціалістами з організації впровадження соціальних  проектів та заходів; створити мережу територіальних молодіжнихцентріврозвитку творчих здібностей молоді; створити матеріальну базу для розвитку творчих і навчальних здібностей студентів у гуртожитках; сприяти проведенню щорічних ярмароквакансій для студентів; здійснювати на державному рівні моніторинг конкурентоспроможності майбутніх фахівців соціальної сфери шляхом проведення конференцій, круглих столів, засідань клубів молодіжного міжнародного  співробітництватощо.

• < Попередня
• Наступна >